Непорушно тремтливі два білих крила,
А в очах блиск сонливого неба.
Його вірність – стріла, серце – вогнище сліз,
Багатьом так далеко до цього.
Сипле з неба любов; розриває печаль –
Наче полум’я спалює погляд.
Його пір’я кричить колискову журбі,
А душа обіймає простори.
Він уміє любити останню весну,
В унісон він співає з коханням.
Його вірності вистачить сотням людей,
Так давайте навчатись у нього.
Лебідь міг би здобути корону небес,
Але доки є зрада на світі,
Він залишить собі поцілунок весни,
А на крилах – приборканий всесвіт.
Леб дь
© Copyright: Марина Шевкопляс, 2009
Свидетельство о публикации №109080607204
Свидетельство о публикации №109080607204
Рецензии
