Укра нська ж нка

Українська жінка.

Розпусти ти мені коси,
і омий цар-зіллям роси,
сонця промінь піднеси,
і заграй,і засвіти.
Золотим своїм намистом
з них вінок ти заплети,
і водою весняною
край свій рідний напої.
Хай розквітне сад зелений,
соловей,як дзвін,співа,
на весь світ нехай засяє
українська та краса.
І дівчина чорнобрива,
кароока і млада,
у таночку закружляє,
як та пава чепурна.
Геть ідіть гіркоти,біди,
Україна процвіта,
працьовитість,врода,
мудрість з нами будуть
 всі віка!

І ніхто,як Катерину,
не примусить до загину,
І ніхто малих байстрят
не розкине,як жебрят.
Українська жінка  мудра,
гордо голову несе,
На спокусу і оману
тільки посмішку кладе.
А яка і оступилась,
в житті різнеє бува,
помилилась-затужила,
стала враз і знов пішла.
Нехай гріх простиь,наш Боже,
нехай гріх той візьме сказ,
і отрута,як та рута,
не цвіте в хатах у нас.
Величаво і спокійно
 з тим хрестом в життя іде,
сонце в коси заплітає,
пісню радості несе.
Край ріднесенький засяє,
своїх жіночок віта,
і Святе Благословіння
шле нам сонце і зоря!