ніч шелестіла шепотом трави,
все ластилась,ішла до мене в руки.
ніч мріяла: проміння ліхтарів
зуміє загасить печаль розлуки.
ніч шелестіла гомоном вітрів,
і тихо малювала акварелі
останніх медоносних теплих днів,
ми розміняли їх на необачність зим.
В останнє промовчу із сумом: ми.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.