Температура – божество
непозбавлене садистських нахилів
перетворює усе моє єство y гарячу сталеву грудку
виліплює мов сніжку
Лежачи на землі я чую биття судин дерев
Їх корені шепочуть:
Стань одним із нас
Ми тобі заплатимо солодким сном
Диви, як темно, ніхто й не помітить як ти підеш
Вітер просочується скрізь
ледь помітно зачіпаючи гілки дерев
ховає відьом
у віспини хворого каміння
Річка десь поблизу
Повільно заходить на берег
Обіцяє
кохатися зі мною щоранку
цілувати мою молочну шкіру
Наближається
Обережно доторкається до моїх пальців…
На березі тиша
Вхід до намету відчинений
А та, що лежала поруч
Відвертається
Температура
© Copyright: Валерий Волковский, 2009
Свидетельство о публикации №109080505369
Свидетельство о публикации №109080505369
Рецензии