Нас знову й знов не учить час!
У впорядкованій анархії,
Ми тільки сходи в ієрархії,
І пнуться виродки по нас.
А наші мрії і за цент
Ніхто не купить. Лиш подивиться
І з п’яним реготом зупиниться,
Щоб їх втоптати у цемент.
За вільне ляпання лексем
Ми лементуєм і патякання.
А тільки гримнуть – ми, залякані,
У інший табір поповзем.
Наш колір – колір вічних змін –
Якийсь небесно-апельсиновий –
Із гаслом йде, від батька – синові:
«Ми раді гавкать в межах стін!»
Ми – демократії плоди!
Зробімо знову революцію,
Щоб твердим кроком в еволюції
Назад упевнено піти!
Демократiя
© Copyright: Карина Бондаренко, 2009
Свидетельство о публикации №109080300728
Свидетельство о публикации №109080300728
Рецензии
