Хто б міг подумать,що пройдуть літа
Й зів`яне яблуневий цвіт кохання
Я більше не скажу,що ти моя
Нема вже сил від довгого чекання
Тебе ніколи я не обійму
І не загляну в очі волошкові
Ти наче тая тінь в моїм саду
Ти наче є,але відчути годі
Ти наче у прозорому ставку
Яскраве і спокусливе латаття
Яке заполонило суть мою
Але чомусь зтьмяніло те багаття
Воно колись обігрівало нас
Що іноді було від нього жарко
А ось тепер чомусь мороз між нас
І сподіватись вже на щось нам марно
Чому так побудоване життя?
Нема вже сил від довгого чекання
Я знаю точно - ти вже не моя
І в`яне яблуневий цвіт кохання
Я бiльше не скажу, що ти моя
© Copyright: Расел, 2009
Свидетельство о публикации №109072505118
Свидетельство о публикации №109072505118
Рецензии