Час минає, не вистачає лише долі секунди…
Щоб погляд затримався на віконному склі…
Щоб закрилися двері вагона…
Щоб.., щоб.., щоб..
Біжиш…, не встигаєш, шукаєш «щастя»
Мацаєш навпомацки, намагаєшся відчути…
Пролітаючи з … у…
не бачиш …
Та і як його побачити… коли очі…
коли звуки не доносяться,
… не хочеш щоб доносились.
Загубилося… просковзнуло дотиком долоні,
Дружніми обіймами, застигло на фото і…
і залишилося в пам’яті…
прекрасним букетом поглядів і зустрічей,
мелодійним звуком на задньому плані…
Так, так, це і є Тоїм щастям,
Та коротка мить,
Яка допомагає коли важко,
Яка дарує надію…
надто ідеалізована
змушує жити!
Як гірко не шукати,
Як прикро загубити у пошуках!
Як прикро загубити у пошуках!
© Copyright: Ирина Чорний, 2009
Свидетельство о публикации №109072405931
Свидетельство о публикации №109072405931
Рецензии