(Переклад з російськоЇ
вірша В.Бояринова "Гадюка")
http://www.stihi.ru/2009/03/05/5535
На осонні вмлівала гадюка
В трутизнОвім своїм забутті,
У три прУги закручене туго
Все єствО підколодне її.
Вище й вище у небо, прудкЕє,
Піднімається сонце весни,
І, тихіше за подих, над нею
Плазунами сплітаються сни.
У тих снах - неозорі левади,
Винограддя небесних садів,
До гріха спокушАючи, гади
ЗачаЇлись між стиглих плодів.
Та навіщо, мов хижа орлиця,
Вершник стрімко на неї летить,
І запАльно зметнулась правиця,
Та , де вироком спис пломенИть?
Над ковИлою зблиснувши ясно,
ШуганУло в очах кумачем,
То Ярило, всміхаючись крАсно,
Грає з променем, мовби з мечем.
Ще й за тим розтривожив він нУтро
У гадюччя, що мліло вві сні,
Щоб не визрів надлИшок отрути
На осонні земнім навесні.
Гадюка
© Copyright: Эмине, 2009
Свидетельство о публикации №109072400509
Свидетельство о публикации №109072400509
Рецензии