Дуже вже багато хворих серцем
Й справді вірус бажаний, гидкий;
Погляд дихає, а очі мерця
Жахом каяття вологий та липкий;
На долонях пагорби турботи
На ногах взуття важких шляхів
Привід буде чкати досі, доти…,
Доки дійде черга хробаків
Диво макове лоскоче кров немиту
Хвіст-убивця вивчився кохань
І годує плоттю небо сите
Випаровуючи долю сподівань
Що тут мати? Пішки наші крила?
Інше слово рухає в полон…
Ти вважав насправді? Так, вітрила!
Перетнуть шляхетності кордон.
Вже дуже
© Copyright: Евгений Патубин, 2009
Свидетельство о публикации №109072402798
Свидетельство о публикации №109072402798
Рецензии