Цвiрк
Диво-карлики, дива, фокуси
Тобі весело, це й насправді гірко
То віддай мені жменю спокуси
Раби роблять день, раби роблять ніч
Не кохаються, не журяться, бо
Отака вона доля й насправді річ
Розплутуються у клубок
Потім він, усе це намотане
Усі їхні жили, та сни з небес
З усіма дітьми, та турботами
Почепить на гілочки, зробить з них хрест
Прокохаються трохи, немов ягня
Вдячно сумний гість відвертається
Та розшукує горе десь у вогнях
Та за хрест свій тремтить, тримається
Ти дивись Цвірк, та запам’ятай
Що впаде у пил, не поверне ця
Там ступить на нього весіль п’ята
сховає в собі це яйце бійця
Свидетельство о публикации №109072402783