Домовленiсть

Тоскуючи з медом у ступі
Психея срібла мідне дно
Ласкаве неприйняттям в купі
Ткала лялькове полотно
        Зозу, зозу, Маї має
        Тая, Тео дім
Її струмок смичок Господній
Тягнув одежі барви снів
Але не чуючи сторонній
Являв їй в колисковій гнів
        Зозу, зозу, Маї має
        Тая, Тео дім
Тримала крила, ті сказання
Ламала пальців номери
Ковтнула золото змагання:
«У мене силу забери!»
        Зозу, зозу, Маї має
        Тая, Тео дім
«Немов не хочу пити вітер…»,
«Не можу!», здіснення кричить
«Цих чорних нот, червоних літер»
«Не можу»…, мідний мед мовчить
        Зозу, зозу, Маї має
        Тая, Тео дім
Очі в долонях, цей притулок
Уявлення само дало
Дівча в коханні тих пігулок
На поміч вже любов звало
        Зозу, зозу, Маї має
        Тая, Тео дім
«Дійсне чаклунство!», дійсне, майже
Цей чарівний сосуд летить!
Бери потоки та давай же
Малюй собою дива мить!
        Зозу, зозу, Маї має
        Тая, Тео дім