Було, було в нас дитинство, пам’ятаю вафлі!
Яка там сила сміятися? Бились також чахлі
Топилися в горілці, співали як дурні…. Тепло…
Самі ж байстрюки були, руки гріли пеклом
Листя небо смокче, я їх обох грію
Журба мене прокляла, бо плакать не вмію
Вагони шо руки бісові, а літаки – крила
Я жити хочу…, мене носить якась злая сила…
Восени пани та паночки їдуть з глузду немов
Очима своїми бухкають бомби в мою кров
Та я корабликом малим поміж тих торпед
Немов бджола праведна кину трутням мед
І зникну з очей в струминці, геть піду у Делі
Крізь трави духмяні та крізь різні хмелі
І ти, коли хочеш можеш йти зі мною,
Місце є ще одно близьке, близько з головою
Було дитинство
© Copyright: Евгений Патубин, 2009
Свидетельство о публикации №109072402666
Свидетельство о публикации №109072402666
Рецензии