Серця стук... Тук-тук...
наче робот, що живий,
видає цей шалений звук,
але хто він там такий?
Цей робот...
То його не чути, наче спить,
не реагує ні на що,
б"єш себе у груди,
а він у відповідь мовчить.
Гаворять: " Безсердечний ти,
немає в тебе серця,
не бачиш свої ти помилки,
прозорий ти, наче окулярів скельця"
І тут, наче навіжене, серце-робот,
рветься сказати слово, ламаючи кістки,
перекручуючи в голові моїй думки,
сказати лиш одне... Він хоче...
Та сором...
Бо я говорю так йому,
щоб мовчало та спокійно,
наче робот, що живий,
слухало й мовчало...
Слухало, ті.. безглузді речі,
речі, які додають цукру в рану,
Мовчало, думки свої спалило в печі
бо хто так говорить- нажаль тому..
не зрузуміти мого стану...
Серце-робот...
© Copyright: Рокфеллер, 2009
Свидетельство о публикации №109071904140
Свидетельство о публикации №109071904140
Рецензии