Ризик

Ризик мов засмага
Яка сходить, якщо ретельно митися шампанським
Чи хоча б пивом
Після нервового дня
Що залишає на одежі клаптики поколюючого шкіру сіна
Передаючи їй свій
колір
яким людей зображують у альбомах діти
домальовуючи поряд будинки, схожі на сірникові коробки
на яких ставлять відбитки своїх рук
так вони захоплюють світ, пізнають його
потім підпалюють
ризикуючи врешті-решт стати дорослими
відчути коли вже і на них з’явиться чийсь штамп
коли вони будуть вивчені
й готові до стройової підготовки

супермени-неваляшки
старіють на сторінках коміксів та у шухлядах телеефірів
на кухнях та у майстернях
кабінетах та кабінах
не затримуючись надовго
злизуючи із своєї також постарілої одежі залишки шампанського
або пива
дивлячись де саме відбувались їхні подвиги
й лягають спати
накриваючись плащем
а раптом...
солдати миротворців можуть прийти у їхній тир завтра вранці
почати рятувати усіх
не жаліючи боєприпасів
принести врешті у цей нудний зацементовано-цегляний простір свої широкі усмішки
які цілодобово захищають страхові компанії та зубні пасти вищого гатунку

і мабуть тому
закриваючись у шафах кольору згорнутої крові
з яких давно пішли незацікавлені монстри та домовики
вони моляться богам сонця, які тільки існують
бодай дожити хоча б до ще одного літа
і щоб невимовно гаряче світло
мало змогу запекти їх колись обрані свіжі тіла
у мякий духмяний хліб