Звiриний погляд

Обличчя  людини,  та  погляд  –  звірячий,
Хоч,  мабуть,  вірніше  сказати  «звіриний».
Родивсь  чоловіком  –  таку  маю  вдачу,
Але  у  душі  в  мене  мало  людини.

Я  буду  завжди  білим  вовком  в  пустелі,
Що  світ  оточила  пітьмою  омани
І  тягне  в  навмисне  відкриті  борделі,
І  прагне  скоріш  закувати  в  кайдани.

Якщо  ти  боїшся  сказати,  що  хочеш,
Тремтиш,  наче  цуцик  під час хуртовини,
То  краще  мені  не  дивитися  в  очі,
Бо  душу  твою  бачить  погляд  звіриний.

Лише  воїн  світла,  мов  сонце  гарячий,
Що  знищити  здатен  всі  темні  картини,-
Нести  може  погляд  в  собі  він  звірячий,
Та  мати  повинен  лиш  очі  людини.


Звериный взгляд

Лицо человека, но взгляд его – зверский,
Хоть, может, верней будет молвить «звериный»
Родился мужчиной с удачею дерзкой,
Но только в душе - человека руины.

Я буду всегда белым волком в пустыне,
Что мир окружила весь тьмою обмана
И тянет в бордели, открытые ныне,
И жаждет сковать всё цепями тумана.

А если боишься сказать то, что хочешь,
Дрожишь, словно муха, в сетях паутины,
То лучше ты мне не заглядывай в очи,
Ведь душу твою видит взор мой звериный.

Один воин света, горячий и дерзкий,
Что тьму опрокинет, расправивши плечи,
нести может взгляд свой холодный и зверский,
но должен иметь лишь глаза человечьи.