Проминуло багато днів,
Вони склали уже літа,
Тої ночі бентежний спів
Знов у серці моїм зліта.
І тривожить мене іще,
Пропорошений пилом часу,
І задавнений сивий щем
У долоні тобі несу.
Як це сталося, розкажи,
Поясни і сам зрозумій,
Що між безлічі міражів
Пам’ятаю я голос твій?
І донині мене пече
Спогад смутку, що враз утих
У печалі твоїх очей,
В теплім прихистку крил твоїх.
А у воду не увійти,
І сприймімо то без образ:
На піску золотому сліди
Залишили ми тільки раз.
І ношу, мов коштовну річ,
В серці гострий уламок скла —
Хай одна, та щаслива ніч
У житті моїм все ж була.
***
© Copyright: Леся Романчук, 2009
Свидетельство о публикации №109070705916
Свидетельство о публикации №109070705916
Рецензии
Иногда и мига достаточно! Спасибо! С нежностью и теплом
Владимир Мурзин 07.07.2009 20:56 • Заявить о нарушении
Владимир Мурзин 07.07.2009 20:56 • Заявить о нарушении