Ти не навмисне стала на цю стежку,
Я не навмисне теж її знайшов;
А все для нас зробила доля решту,
Зійшовши з піднебесся до основ.
Ти пройшла по квітам кришталевим,
Я пролетів над степом немов птах,
І ми зійшлись під куполом рожевим
І запалав вогонь в моїх устах.
Враз я не міг промовити ні слова,
Ти зашарілася немов рожевий мак.
Ми поєднались не промов ні слова.
Ніхто не знав що трапиться отак.
Хто знав, що стежка нас з’єднає,
Що доля нас зведе на цій тропі;
Мій дух над степом високо літає,
Кришталь ласкає шкіру на стопі.
Ти не навмисне стала на цю стежку,
Я не навмисне теж її знайшов;
А все для нас зробила доля решту,
Зійшовши з піднебесся до основ.
До тебе
© Copyright: Евгений Охтырский, 2009
Свидетельство о публикации №109070704909
Свидетельство о публикации №109070704909
Рецензии