Чому мене хотів Ти цим навчити,
Що так на серці боляче зробив?
Та бачиш: все ж умію я любити,
І в небо підніматися без крил.
Стискаю свої пальці в кулаки
Так міцно, що від нігтів кров з долоні...
Я знаю: має й це колись пройти,
Та знаю точно: тільки не сьогодні.
Солоні краплі падають на сніг,
Від їх тепла він непомітно тане.
Скажи: чи засмутитися б він міг,
Якщо мене в його житті не стане?
Слова, зверненi на Небеса
© Copyright: Таня Кириленко, 2009
Свидетельство о публикации №109070701695
Свидетельство о публикации №109070701695
Рецензии