А доріжка до серця твого поросла споришем.
Хто захоче пройти - по дорозі загубить.
Я ступлю босим кроком... і простоволосим віршем.
І ромашку візьму, замість компасу - "Любить - Не любить..."
Я дійду до бурхливої річки акордів торішніх.
Їй натхнення і силу дарує Весна.
Перейду на той берег, де квітнуть поля твоїх Віршів.
Через міст поцілунків, завширшки як перша струна.
Я не кваплюсь. Тихенько сповільнюю крок.
Мо', вже близько? Бо навіть повітря голубить.
Глип на "компас" - лишився один пелюсток!..
І на ньому росою Світанку вмивається Любить...
дорiжка до серця
© Copyright: Июльский Покой, 2009
Свидетельство о публикации №109070206028
Свидетельство о публикации №109070206028
Рецензии
