Летять роки

Летять роки... вже сніг посипав скроні,
Що світять, мов ліхтарик білизною.
Лише той сніг при дотику долоні
Не тане, ставши краплею живою.

Летять роки... І внуки-ластенята
Вже рвуться духом у політ, на волю.
Листи з Вкраїни – для родини свято –
Відлуння   радощів, тоскноти, болю.

Летять роки... та часом так тужливо.
Бентежний спогад серденько закрає.
Чи то здається,  чи насправді диво:
Любов межі у просторі не має.
 
Тремтить душа в вікні Єрусалиму,
Тут Велич сині Вічності сягає!
І лине щось таке непогрішиме,
Бракує слів, коли душа співає.


Рецензии
Щирі вітання, Валю, приємно прочитати Ваші відгуки на мої рефлексії...
І Ваші слова:
вже сніг посипав скроні,
Що світять, мов ліхтарик білизною...

так співзвучні...
Дякую стихи.ри, що маю можливість запрошувати Вас до себе і заходити до Вас в гості...
З теплом

Надя Чорноморець   17.02.2011 12:13     Заявить о нарушении
Цілком згідна, Надю – саме нашій СТИХИ. РУ, ми маємо завдячувати за нашу стрічу!
Вклоняюся!
А Вам, хороша, моє глибоке вшанування, за читання віршів серцем!
З теплом та побажанням всіляких гараздів, Ваша

Валентина Чайковская   18.02.2011 10:11   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.