Після смерті о сьомій ранку
Саме з того часу коли з хвойного дерева ти перетворюєшся на сонну істоту
Своїм подихом розсіюєш примар, що заплутались у листях пряженого повітря
Шукаєш свої капці стаючи з лівої ноги
Каву розмішуєш, тримаючись рукою за край підвіконня
Згадую
Ліс, у якому ти тягнулася до сонця
Парк, де саме під твоїми гілочками ми зустрілася
Дивний аромат хвої, що вбиває шкідників
Думав я
Дивна декоративна рослина, що знайде місце в моїй оселі
Мовчазна, колюча, вічно жива
Це все, що я знав про тебе тоді
І мріяв
Щоб ніколи не настала сьома ранку
Пiсля смертi
© Copyright: Валерий Волковский, 2009
Свидетельство о публикации №109062603763
Свидетельство о публикации №109062603763
Рецензии