недоля

Зі смутку і жалю на ганку 
Моя недоля ткала рушники.
Вона зі мною грала у мовчанку,
А хтось просив дівочої руки.

За нелюба, за нелюба старого
Весна дівоча буде віддана!
Лише про смерть тепер благаю Бога
При свічці уночі біля вікна…


Рецензии