Розбіжуся – і в ранок,
Розітну голубінь,
Білих хмарок серпанок
розстелю на траві,
До пташиного співу
Я легенько торкнусь
І на поклик дитинства
В ранок цей обернусь.
Заплету в спогад мрію,
Зітру зморшки з душі,
Зрине хвиля надії
На життєвій воді.
Крізь примружені вії
Подивлюся на світ,
Доки сонце не ввійде
У яскравий зеніт.
* * *
***
© Copyright: Светлана Мазуренко, 2009
Свидетельство о публикации №109061904880
Свидетельство о публикации №109061904880
Рецензии