За стіною годинник –
Молоточком у серце;
Десь за обрієм сонце упало у ніч…
Запинало на люстрі,
Помаранчі і крісло –
Натикається погляд на покинуту річ…
Плаче осінь сльотою,
Перехожі зрідка…
Владний голос маляти ударив у тишу,
Через шибку синичка,
вертлява, прудка,
Розклювала журбу, що впилася у душу.
***
© Copyright: Светлана Мазуренко, 2009
Свидетельство о публикации №109061904726
Свидетельство о публикации №109061904726
Рецензии