Може це й казка, та дайте, будь ласка, мені б його хоч потримать,
Хоч потішитися на старости лет, приготовить ему обед,
Усілякі ніжності на вушко прошепотіти.
Прошептать.
Була б ваша ласка, я б його залишила у себе, тут, на восьмому небі,
Кохала би палко.
Ребята, ну, разве вам жалко?
Ну, дозвольте мені його взять!
Не зовсім розуміючи, що там за побут у нас збудується,
Я готова сама собі висміювати перепони –
Нашої любви терикони –
Хіба б лише з ним, з ним одним.
Просто, розумієте, без нього моя Земля шось не крутиться,
Повітря шось не вдихається,
Воно у серці шось таке коється,
Що без нього в мені не считается
Ні Париж, ні Рим
Р дномовне
© Copyright: Клубникина, 2009
Свидетельство о публикации №109061903961
Свидетельство о публикации №109061903961
Рецензии
