Братику присвячується!
Втримавши потяг – тримай ненависть,
Любов колись борги віддасть!
Пройшовши гордо, їй на заздрість,
Печаль - посмішкою прикрась!
Веселий погляд - струнка фігура,
Підсилює її кураж,
І знаєш, зрада, така натура –
Тримає вищий пілотаж.
Прийде зненацька, коли тоненько,
Відчує міцності межу
І так вже пагубно, рідненька
Шепоче: «Зараз покажу»
Вона покаже – не сумнівайся,
Впакує ребусом здогадки
І тут, вагайся, не вагайся –
Зчитаєш рідної повадки!
Сюжет кіношний, необережно
Змонтує в спогадах обвал.
І ти, поранений, сердешний,
Не зрозумієш що «фінал».
Пектиме дуже – замучить розум
Ти зрозумієш що, куди.
І іншій подаруєш розу,
І іншу в світ свій заведи!
Втримавши потяг – тримай ненависть,
Любов колись борги віддасть!
Пройшовши гордо, їй на заздрість,
Печаль - посмішкою прикрась!
Вона - зрада
© Copyright: Ирина Чорний, 2009
Свидетельство о публикации №109061801534
Свидетельство о публикации №109061801534
Рецензии