Здавалося б, все давно сказано,
«Люблю» вже лунало не раз…
Та знову відвертими фразами
Шліфую коштовний алмаз…
В оправі зі світла і золота
Несу його бережно Вам,
Від серця любовно відколотий,
Переданий ніжним словам…
Із сяйвом надії і мріями
До Вас лине знову «люблю»,
Й поезія, сонцем навіяна,
Без сліз, без тривог і жалю…
Лиш острах, що буду відштовхнута,
Пригашує золото фраз,
Й від серця любовно відколотий,
Тьмяніє на сонці алмаз…
Та знову теплом відшліфований,
Чистіший води й кришталю,
Навічно він Вам подарований
В обіймах, в думках і в «люблю»…
Здавалося б, все давно сказано...
© Copyright: Катруся Матвийко, 2009
Свидетельство о публикации №109061607466
Свидетельство о публикации №109061607466
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.