Спогади

     Мужній жінці - Лесі Романчук


Те фото розкаже багато...
Тим спогадам вже півстоліття,
Та й досі бунтує набатом
Давно пережите страхіття.

...Край світу. Зіп'явшись на ніжки,
В тендітних несло рученятах
Малесеньку квіточку ніжну
Дитя. Без вини винувате...

В малесенькім серці відвертім,
Що пташкою билося в грудях,
Той спогад повік не зітерти -
Він попелом стукає в грудях...

Охрещена ти Колимою
Під звуки кирки і лопати.
Зросла і зміцніла душею,
Яку не вдалось розіп'ясти.

15 червня 2009

         Дивіться, читайте -
http://stihi.ru/2009/06/14/5533

   


Рецензии
Ой, Анечко, золота душенько!
Оце виплакалася - і пишу.
Є ж такі люди на світі, кому те страшне, далеке і болюче - не чуже.
Дуже добре написано - це з професійного боку. Ані слова зайвого, ані зайвої сентиментальності - стримано, і від цього тим сильніше.
Дякую ніжно, неодмінно прочитаю своїм друзям у спілці дітей політв'язнів. Господь Вам ці слова зарахує - кожне за десять.
Чи можна буде Вашого вірша надрукувати разом із моїм десь у збірці чи в післямові до роману?

Леся Романчук   28.06.2009 21:09     Заявить о нарушении
Лесю, дуже зворушена Вашими словами. І надзвичайно рада, що мій вірш припав Вам до душі.
Якщо Ви вважаєте його вартим того, щоби бути надрукованим у Ваших творах, я не заперечую. Використовуйте його на свій розсуд.
Дякую за довіру!
Добра і щастя Вам і всім членам Вашої спілки!

Анна Корниенко   29.06.2009 19:35   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.