Спогади
Те фото розкаже багато...
Тим спогадам вже півстоліття,
Та й досі бунтує набатом
Давно пережите страхіття.
...Край світу. Зіп'явшись на ніжки,
В тендітних несло рученятах
Малесеньку квіточку ніжну
Дитя. Без вини винувате...
В малесенькім серці відвертім,
Що пташкою билося в грудях,
Той спогад повік не зітерти -
Він попелом стукає в грудях...
Охрещена ти Колимою
Під звуки кирки і лопати.
Зросла і зміцніла душею,
Яку не вдалось розіп'ясти.
15 червня 2009
Дивіться, читайте -
http://stihi.ru/2009/06/14/5533
Свидетельство о публикации №109061601746
Оце виплакалася - і пишу.
Є ж такі люди на світі, кому те страшне, далеке і болюче - не чуже.
Дуже добре написано - це з професійного боку. Ані слова зайвого, ані зайвої сентиментальності - стримано, і від цього тим сильніше.
Дякую ніжно, неодмінно прочитаю своїм друзям у спілці дітей політв'язнів. Господь Вам ці слова зарахує - кожне за десять.
Чи можна буде Вашого вірша надрукувати разом із моїм десь у збірці чи в післямові до роману?
Леся Романчук 28.06.2009 21:09 Заявить о нарушении
Якщо Ви вважаєте його вартим того, щоби бути надрукованим у Ваших творах, я не заперечую. Використовуйте його на свій розсуд.
Дякую за довіру!
Добра і щастя Вам і всім членам Вашої спілки!
Анна Корниенко 29.06.2009 19:35 Заявить о нарушении