Нема правди...

Немає правди, є стіна,
Холодна, сіра, кам’яна.
Хіба не віриш - перескочу?
Та ні, жартую - я не хочу.

Мені і так є масло з соллю.
Тобі нема? Той сам стрибай.
Боюся? Не життя без бою.
Куди ти, стій-но, постривай!

Мій друже, нащо тобі правда?
Невже моя тобі не гарна?
Про що ти хочеш в запитати?
Питай, все можу розказати!

Де дружба в світі ти питаєш?
Ну що ж, скажу, як запитав.
Твої амбіції де знаєш?
Отам і дружбу поховав.

А де родина та священна?
Ото питання, от проблема.
А це не в мене ти питай,
В своїх дівок-їх цілий гай.

А діти де? Де божий дар?
І діти є десь при дорозі.
Шукай їх там де ти літав.
Зустрінь на сивому порозі.

Де щастя світле пребуває?
Якби то знать, ото питаєш!
Ось тільки знаю де немає.
У серці своїм не ховаєш.

А що ото ти все про щастя?
І про родину, про дітей?
Раніше це було не в масті.
Чого хотів-вражень й грошей!

Ой сумно стало, бідолашний,
Ми плигать будимо, чи ні?
Іди-но краще у світ справжній.
Багато справ ждуть вдалині.