Пробач

Прости мені мій святий Боже
Що я до церкви рідко хожу,
Що не такий як ти всевишній
Не бог, не ангел, не безгрішний.
Що не пророк, не роблю чуда
Що я такий як інші люди,
І хліб важкий в звичайній хаті
Замість твоєї благодаті.
Я знаю, знаю ти сердитий
На те що я зостався жити,
Забув усі розмови наші,
Що я уник гіркої чаші,
І смертю смерть не попираю
А тільки по землі блукаю
Спостерігаю, спостерігаю..
Несу неправди хрест дубовий
Приниження вінець терновий
І кожен день мов дзвін печальний
А кожний вечір - поминальний.
А ти не міг перемудрити?
Чому й за що страждають діти?
Все можна у житті стерпіти,
Та от коли хворіють діти…
Ти кажеш «кожному своє»
І зуб за зуб, за око – око
Занадто чиниш все жорстоко
Ти, той хто долі роздає.
Один – самотній інвалід
Інший – втопає у любові
І ріки, ріки, ріки крові
Серед морів зі сліз і кривд.
Невже якийсь є сенс у тому?
Та то лише тобі відомо
Твої шляхи несповідимі
Неосягненні й невидимі.
В сім днів усе зробив чудово
Сказав, спочатку було слово
І вроді є тут все для щастя
Але й усе і для нещастя.
Що я робитиму? Не знаю
Ходжу, і те чого нема шукаю
Дні і роки перегортаю
Спостерігаю, спостерігаю
…А? Хто вона? Вона чарівна
Вона з тобою майже рівна
Яке ярке земне кохання
Бо все назавжди і в останнє.
Їх, знаєш, можна пожаліти
Пробачити і зрозуміти
Всі заклопотані, слабенькі
Такі жалкі коли старенькі
Буває вміють так кохати
Що? І вбивати? І вбивати…
Що це за рани? Та, нічого,
Я сам обрав свою дорогу
Пробач мені мій святий Боже
Пробач мій отче, якщо можеш.

pospishaiko  (2007)