Вiчне сяйво пристрастi

Все на землі проходить непомітно
Ніхто не лишить пам’ять по собі
Забудуть всіх, усіх кого не видно,
І не зітхнуть згадавши у журбі.
І де ви бачили оте кохання вічне
Чи дружбу що не матиме кінця,
А вірність відданість-це майже непрілічне
Загін йде далі втративши бійця.
«Нєзамєнімих нєт», не заскучають,
Навряд чи в когось серце защемить
Ні злим ні добрим словом не згадають
Тих що в житті судилося зустріть
Забудуть, бо тепер ви не потрібні
Зітруть із пам’яті, бо зиску вже нема
І будуть з вами тільки ваші злидні
Самотність сльози біль і сивина.
Ось тільки може якщо ви багаті,
Або як слава навкруги гримить,
То буде повно друзів в вашій хаті
Щоб ваші гроші й славу розділить.
Ви будете мудріше й красивіше
Побільшає талантів і чеснот
Слова різкіше, рухи повільніше
Ви майже геній, зірка, патріот!
Розквітне ваша слава і кар’єра
На тому за що інші шли з життя
Усім авторитетом і «прімєром»
Але й на вас чекає забуття.

(pospishaiko)