Зазнавшаяся Свинья

ЗАРОЗУМІЛА СВИНЯ

ВСЕМ НАШИМ ЖЕНЩИНАМ ПОСВЯЩАЕТСЯ

Автор неизвестный

Лев на Льосі оженився (у житті таке бува),
Запишалась та відразу: — Я цариця лісова!

Привсезвірно заявляю: Хто колись мене цькував,
Той щоб зараз на колінах в мене ратиці лизав!

Тут негайно біля Льохи заходилися Вовки,
Стали їй лизати ноги, ніжно чухати боки.

А Зайчисько, сірий красень, квіти їй носив щодня,
Шепотів: — Це ти Левиця, а твій Лев старий — свиня!

Ти найкраща в цілім світі, і про це гудить весь ліс,
Лев тобі уже не пара, він до тебе не доріс...

Тут задерла Льоха рило до такої висоти,
Що вже Леву заявила: — Я цариця! А хто ти?

Лев засмучено промовив: — Як любові вже нема,
Я, мабуть, піду від тебе, що ж робить, живи сама.

Льоха фиркнула пихато: — Тю, потрібен ти мені!
Та недовго царювала — опинилася в багні.

Заєць, про таке почувши, ззаду підійшов тайком,
І щосили у свиняку жбурнув мерзлим буряком.

А недавно бідну Льоху та й надибали Вовки,
Пригадали давню кривду, з’їли навіть і кістки.

Тут мораль жінкам заміжнім (дай вам Боже довгий вік):
Люди й звірі вас шанують, поки є в вас чоловік.