Сьогодні нам буде замало віршів телефонних.
Ми звикли шукати. Нам боляче вдвічі.
Сьогодні ми знову подивимось фільм без попкорну
Про відчай і вічність.
Бо час не лікує і хтось із нас має любити,
Хтось – бути байдужим.
Сьогодні продовжаться наші стереотипні
Багаття в калюжах.
Про кого ще можна нормально писати
Прозу і вірші?
Можливо ти правий, хороших у світі багато,
Проте вони гірші
За тебе. Так дивно, я майже забула
Голос, обличчя.
Стискаю в долонях відстріляні кулі,
Впадаю у відчай
І згадую щастя, що бігло по дроту
Як мінімум раз на тиждень.
Гадаю, життя не занадто коротке,
Не занадто хиже,
Бо після ночей світатиме знову
І буде все як раніше,
Бо ще існують телефонні розмови
І є про кого писати вірші,
Яких все одно замало…
Сьогоднi
© Copyright: Ришка Палкина, 2009
Свидетельство о публикации №109060603061
Свидетельство о публикации №109060603061
Рецензии