Так, як людська доля,
Розцвіла калина.
Влітку не у полі,
Вибрала годину.
Зацвіла й акація,
Разом біля хати.
Дві, немов абстракції,
Посадила мати.
І щіпають, й ріжуть,
Серденько зігріте.
Білим цвітом ніжним,
Відкривають літо.
Кетяги і грони,
Всім в красі доступні.
Як мамині долоні!..
Теплі, незабутні.
І в душі тепленько,
Лиш тільки розквітають -
Рідну свою неньку,
Матінку згадаю.
Сонечко в зеніті -
Радість навкруги.
Красу природи вічну
Примнож і збережи!
Лiто. Вiтаю всiх стихирян з першим лiтнiм днем!
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109060200372
Свидетельство о публикации №109060200372
Рецензии