Чом серце не може кохати,
Чом птах не летить в височинь,
Чом зорі лиш сяють над дахом
Де очі твої бачать тінь?...
Чом дальні безмежні дороги
Мов ріки злилися в одну,
Чом небо, де мить ми кохали
На землю дарує росу?...
Чом сльози хвилини прощання
Зірвались, мов каменем вниз;
Чом серце на крихти розпалось,
Розкрившись лиш долі на мить?...
Чом серце не може кохати?
Чи все, - лиш сповіданий сон
Сердець, що безмежно кохали,
Злітавши, мов птах, до зірок...
Мить...
© Copyright: Олег Горбань, 2009
Свидетельство о публикации №109052404584
Свидетельство о публикации №109052404584
Рецензии
