Я бачила як плаче чолов к
Як серце вировалося крізь сльози,
Як болісно душа його ривіла
Від ран у серці, надглибоких ран.
Ніколи ще, ніколи не було
Так гірко мені за іншую стать.
Коли б могла я зняти цю печаль,
То щастя більш не мало би межи.
Але немає в світі панацеї
Від залишку кохання у душі
І того болю, що із ним таїться,
Що зветься споминами всіх минулих днів…
Свидетельство о публикации №109052300204