А час спливав...

А час спливав обіймами дощу,
Немов з клепсидри Всесвіту він линув.
Я знов до тебе подумки лечу,
Бо спомин про твій дотик не загинув.
Що це? Кохання? Ні, його нема.
Воно у мушлі, ще не народилось.
Немовби оксамитова стіна
Закрила душу, та вона відкрилась,
Прокинулась і встала босоніж,
Вібрала в себе дощові краплини,
Всміхнулась. Тільки дотик, наче ніж,
Порушив мушлю в пошуках перлини.

Фотокартка з Інтернету:http://krasota-gif.com/different.htm


Рецензии
Сподобався ,Стеллочко! Вдячна ! З ніжністю Марго

Деякі помилки -
"Клепсидра"
"БосОніж" - наголос на другий склад
"Ввібрала"
"Оксамитова стіна " - м'якенький (бархатный) образ..., на мій погляд...

Маргарита Метелецкая   03.07.2010 20:25     Заявить о нарушении
Дякую, Марго!
Піду виправляти!
Десь я бачила цю "клепсидру"...)))
Заходьте ще!
Ваша

Стелла Свердлова   03.07.2010 20:31   Заявить о нарушении
На это произведение написано 19 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.