***
Зорі затремтять, злетять крилаті
3 небокола на моє плече.
Чорний кіт тиняється по хаті
Від лампади тінню, що пече.
Зазирну до дому. Що, старенька?
Не впізнала... бо її нема...
Був колись у мене кіт сіренький,
Розчинився в ранок, як туман.
Відпочину. Зачекаю ніч я.
Зачерпну з криниці в жменю мрії.
Змию смугу зі свого обличчя...
Хтось покличе: "Швидше!..."
Не зумію…
Зор затремтять, злетять крилат... Укр
© Copyright: Константин Куликовъ, 2009
Свидетельство о публикации №109052203923
Свидетельство о публикации №109052203923
Рецензии
