Ми взагалi не зна мо як жити

Ми взагалі не знаємо як жити...
Чи то для себе... чи то для мрій чужих...
Нам навіть ніколи уже перепочити...
Після випробувань життя таких складних...
Але навіщо нам увесь цей спокій...
Життю і так забракло суєти
А потенціал такий високий...
Що можна будь якої досягти мети...
Потрібно вірити лише у власні сили...
І не спинятися на пів шляху...
Ціль завжди виправдовую зусилля..
Тож можна й встояти у прірви на краю...

Нехай життя неначе спалах долі...
Не треба його зараз же гасить...
Нехай хоч мрії вирвуться на волю...
 Щоб кожен день хоч трошки збагатить.
Так важко боротися із плином часу,
Утримувати спогади та мрії.
Життя коротке і надто швидко гасне,
Залишаючи лише крапки суцільні.
Отож навіщо кожен день втрачати,
Топить його в байдужості та злі...
Не треба кожен день передбачати...
Бо всі вони по своєму чарівні...

Ми взагалі то жити не навчились...
Всі помилки крізь роки пронесли...
Увесь цей час самі з собой боролись...
Не вміючи хвилини берегти...
Та кожна мить по своєму досконала...
Й не потребує світ ніяких змін...
Це нам завжди всього було замало...
Це ми завжди хотіли щось взамін.
Нажаль не кожен здатен полюбити,
Цей світ, не заплющивши очей...
Щоб було легше знову уявити,
Його без війн, страждання та смертей.

Нажаль ми досі жити не навчились...
І нам цього ніколи не зробить
Ні, кожен з нас в душі ще має сили...
Але нам їх так важко уявить....
І ми не боремось заради свого щастя...
І не пливемо проти течії...
Лиш інколи в душі вирують страсні...
Але нажаль не стиглі почутті...
Ми наче діти по життю крокуймо...
Для нас весь світ наче чергова гра...
А ми навіть мети не потребуємо...
Вважаймо, що вона прийде сама.

І ми не звикли йти вперед до мрії...
Нас навіть вчили, що немає мрій...
Здається все життя нас марно вчили...
Бо весь цей світ неначе буревій...
І ніхто на світі не спроможний
Навчить когось як треба вірно жить...
Бо кожен крок, а надто - переможний...
Кожен в світі має сам зробить.
Аж доки ми не навчимося жити...
Треба пройти крізь шлях розчарувань...
І тут то дійсно треба відпочити...
Щоб виправдати купу сподівань...
07.09.05.