Слово, що на волю пнеться

Дуже важко, незвичайно,
Якось ніби трошки дивно,
Чути вголос всі думки,
Що живуть в твоєму серці.

Кожен день вдивляюсь в очі,
Що чорніш тієї ночі,
Глибші за глибоке море
Та рясніш за рясне поле.

Бачу: в них якеєсь слово
Вкотре вимовить не можеш.
Може, ти іще не знаєш,
Що те слово означає.

Кожен день вдивляюсь в очі
І читаю слово вкотре,
Що ти вимовить не можеш.
І тебе, напевно, мучить
Те просте й складне водночас
Сльози з очей виганяє,
Смуту в серце заселяє.

Ти сказать не бійся слово,
Що засіло в серці міцно:
І тримається, і рветься,
Разом з цим на волю пнеться.

Спробуй вимовить те слово,
Відпусти його на волю,
І скажи його дівчині,
Що насправді гідна тебе.

Я скажу тобі по праву:
"Знай, що я тобі не пара".
Ти закуй його у серці
І чекай тієї миті,
Коли дівчина якаясь,
Гідна тебе, сподіваюсь,
Забере у тебе з серця слово,
Що на волю пнеться.

Відпусти його, благаю,
І скажи мерщій "кохаю"!

06.01.2006р.