Ти сьогодні мене зустрічала
В хусточці синій своїй,
Мов ти і зовсім її не знімала,
Мов кожен день за поріг виступала,
Мов і не спала, мов все чекала...
Я повернулася, мамо!
Довго я лісом дрімучим блукала,
Річки, мов калюжі, проходила враз,
Шумні й глибокі моря пропливала -
Щось я шукала, а що - не збагну.
Може, за покликом серця біжала,
Може, у сні все те якось вбачала...
Мамо, не можу збагнуть!
Може, шукала я кращої долі
Чи то простого життя:
Без горя і смути, без лиха і путів...
Не можу збагнуть себе я!
Я бачила все десь далеко за морем:
Розкіш, багатство, тепло,
Та не змогла я лишатись там довго:
Душу додому тягло.
Серце тихесенько так шепотіло:
"Люба, додому йди".
Щось мене враз, мов у спину, штовхнуло:
"Мамо, поклич мене!
Знов я забула свою батьківщину!
Мамо, скоріш поверни
Ту золотаву низеньку ліщину,
Річку й вишневі сади!"
26.08.2005р.
Зустрiч Повернення
© Copyright: Елена Шарипова 2, 2009
Свидетельство о публикации №109052002151
Свидетельство о публикации №109052002151
Рецензии