Присвячується Юлі Бирсан
Так дивно відчувати біль
І бути наче безпорадним,
Гірку зіркову спивши сіль,
Коли життя стає неладним.
Хоча, як знати, може, все
На краще, все лихе минеться,
І час нове життя несе,
Час світлою згадкою ллється…
Я знаю: всі слова пусті,
Тож гучним громом в Невимовном,
Загинуть де надії ті,
Я посміхнусь в тумані кровном.
Не голосом, серцем своїм
Богам я славу заспіваю!
Відлуння кроків же твоїх
Сумлінно, щиро я кохаю…
Так хай кохання й каяття
Підтримують мене на Шляху,
Немає звідки вороття,
Нема де болю або страху.
Тобі ж бажаю світлих зорь
І щастя справжнього, живого!
Благаю тільки, не говорь,
Нікому слова ти кривого!
Якщо ж раптово сум тобі
Навідається серед ночі -
Не плач і не корись журбі,
Згадай Живого Сонця очі!
12.03.7517 (2009)
Розбрiд
© Copyright: Валентин Долгочуб, 2009
Свидетельство о публикации №109051704035
Свидетельство о публикации №109051704035
Рецензии