***

        Наша мова рідна!

Українська наша мова,
Кров’ю прадідів пролита,
Солов’їна, калинова
Має право в світі жити!

Скільки раз її ламали
Вороги наші прокляті,
Скільки раз забороняли
Слово рідне вимовляти!

Не боялася згоріти
Наша славна  мова в битвах,
Бо за неї споконвіку
Бився наш народ козацький, спритний!

Бились і дорослі, і малі,
За свою чудову мову,
Загартовувалось у вогні
Наше, українське слово.

Не боялись вимовляти
Люди слова дорогого,
Не хотілося топтати
Того зернятка малого!

Не для того ж народ бився
За свою свободу, мир, за мову,
Не для того ж народився,
Щоб топтать її всім знову?

Вже достатньо сліз пролито
За свободу  в Україні,
Так давайте ж не ганьбити
Славу пращурів віднині!

Ми віддячити повинні
Українцям-патріотам мови,
Бо вони пройшли всі злидні
На шляху до перемоги!

Ми повинні шанувати
Їхні вчинки непрості,
Довелось же їм страждати
У словесному вогні.

Пригадайте і Шевченка -
Батька нашої свободи,
Пригадайте ж хоч тихенько
«незлим тихим словом»! 

Хай же мова розцвітає ,
І вирує навкруги,
Рідне слово  не зникає
З лиця матінки-землі!

Хай же людство пам’ятає,
Що без мови нема світу,
Про це кожен нехай знає:
І дорослі й діти!

Не дарма ж згадала я зернину,
Як посієш – проросте,
А як мову не посієш солов’їну –
Так зав’яне і помре!