Стоять стрункі берези мов заснули,
Теплий вітер на захід хмари жене.
Вернути б роки, ті що минули,
Та не вернеш, бо життя лиш одне.
Немов тиха вода роки пливуть,
Та пам»ять забути ніяк не дає,
Про юність, яку вже не повернуть,
Не забути і перше кохання моє.
Квітнева ніч, я люблю такі зоряні ночі,
Тиша, і тільки співають в гаю солов»ї,
А зорі із неба дивляться ніби очі,
Серед сотень чужих, я очі впізнаю твої.
І моє серце туга, печаль та смуток,
Ніби сизим туманом покрили,
Коли пригадаю все, що не забути,
Летів би до тебе. Де взяти крила?
Та я із серця свого назавжди, не на мить,
Прожену все печальне й сумне,
Хай воно не страждає, хай не болить,
Прожену, бо життя лиш одне.
30.04.2009.
Стоять струнк берези мов заснули
© Copyright: Александр Пупкин, 2009
Свидетельство о публикации №109050702329
Свидетельство о публикации №109050702329
Рецензии