Мов немовля у маминих долонях
Кохання спало ангелом в сердцях
Та білим птахом знов злітало
Зривавши морок та журбу - лиш раз
Розкривши крила, але впавши в прірву
Людських бажань та мертвих почуттів
Благавши мить, щоб обійняти небо;
Тримавши світ, що так мінлив...
Кохання спало, лиш зігрівши сердце
Теплом всіх мрій у люту заметіль
Воно лиш знало, що та мить заб’ється
Життям та щастям вічних голосів,
Зірвавши морок, що розтане в небі
Та птах кохання знов злетить у вись
Безмежним щастям та відлунням мрії
Життям всіх слів, де є кохання мить...
Птах кохання
© Copyright: Олег Горбань, 2009
Свидетельство о публикации №109050406183
Свидетельство о публикации №109050406183
Рецензии