Життя - то зламана картина
Безмовний подих вічних слів
Митця натхнення - сіра днина
Та слід в снігу від білих крил
Що не зуміли в мить розкритись
Та ангелом упали вниз
Благавши, лиш сердця застиглі
Забитись знов любов’ю снів...
Життя - то вічності натхнення
Сказав колись німий поет,
Тримавши лиш в руках, під сердцем
Зім’ятий аркуш та портрет
Де навіки застигли строки,
Що не прочитані ніким:
“Ми всі - творці своєї долі,
але в любові - вічні сни... ”
сни
© Copyright: Олег Горбань, 2009
Свидетельство о публикации №109050402840
Свидетельство о публикации №109050402840
Рецензии