Генне корiння

      
                В австрійському селищі під Віднем
                на гранітному монументі вибито:
               „Рядовий Руденко Микола Пилипович   
                20.03.1925 - 01.05.1945”

Травень чорно-яскравий. Посипане попелом небо.
Вісім діб ще в Європі до тиші, до свята й порядку.
В чужині захищає Вітчизну поранений  лебідь –
Запорізького племені-роду, брат мами – мій дядько.

Запалав диким полум’ям птах. Зник під стогони друзів
Недокоханий світ – за життя, за любов і за правду.
... Не знайшла його в пломені Зірка Героя Союзу –
Спалахнула на небі і там залишилась назавжди.

Відтепер сонце-зірочка світить над зораним полем,
Сяйва-витоки чітким промінням висвітлюють дати.
Свічка-спомин тремтить перед ликом святого Миколи,
І вже брат мій крокує з ім’ям піхотинця-солдата...

Майбуття і минуле дає сьогоденню надії.
Білим цвітом думки пропливають по пам’яті-річці.
Хай міліє вона, але генне коріння міцніє,
Проростає на стежках родинних і житиме вічність!



На фото: Родной дядя автора - Николай Филиппович Руденко, 20 мая 1943 г. Алма-Ата. Время пребывания в пехотном училище.