І чогось світлотравневого в поглядах з-поміж сни.
Визирає на мене очатами власний двомісячний син,
посміхається, ручками сонце фільтрує в решітку вій,
а я годую його корнішонами, оливками, сиром брі
та желе апельсиновим. Казка йому – Берроуз,
він вкладає мене у ліжко, чарує димними позами
та своїм невимовно дитячим декламує Бернхарда
в оригіналі німецькою. Він ходою янгольсько-легкою
проводжає мене у палац урочистих подій –
я хочу назвати його Єгор, він хоче назвати себе Андрій.
Реєструємо як Єгора з можливістю змін, коли я помру,
що його, іронічного, трохи дратує. І на вітру
я благаю проспати довіку у вищих сил.
Я щаслива. У мене син.
23.04.1009
син
© Copyright: Аня Новожилова, 2009
Свидетельство о публикации №109042305430
Свидетельство о публикации №109042305430
Рецензии