Дві вічні дороги лягли рушниками,
Кохання й розлука крізь серце пройшли.
Завжди вони будуть стелитись між нами,
Бо долю одну ми з тобою знайшли.
Хай небо сміється і плаче дощами,
І пісня лунає про нашу любов.
Червона калина пишається нами,
Бо в нашім коханні калинова кров.
То дай ще нам доле любові напитись,
З твоїх кришталевих, цілющих джерел.
Щоб серцем як в повінь водою розлитись,
Торкнутись до вічних, омріяних перл.
Хай часу не знають окрилені мрії,
I квітнуть сади на дорогах земних.
А радість в душі на світанні зоріє,
І вічність засне на долонях твоїх.
Двi вiчнi дороги
© Copyright: Иван Дорош, 2009
Свидетельство о публикации №109042301402
Свидетельство о публикации №109042301402
Рецензии
Как редко в наше время слышишь настоящую украинскую речь. Красиво и мелодично...Спасибо!
Жанна Волочанская 28.01.2016 18:57 • Заявить о нарушении
Жанна Волочанская 28.01.2016 18:57 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
