Двi мови

         МОЇМ БАТЬКАМ


Я маю дві мови - яка ж я багата!
Дві мови - два сильних крила.
Одна з них дісталась у спадок від тата,
А другу - матуся дала...

Він був росіянин, вона - українка.
Зустрілись в буремні роки.
І рідні дві мови я, сива вже жінка,
Люблю і шаную, батьки...

Бо пращурів мова - це мова народів,
Що разом були повсякчас.
Шляхи розійшлися комусь на догоду,
Та мова об'єднує нас.

Знаходяться люди, що мають погорду,
Куди нас вони заведуть?
Бо Пушкіна мову, мову народу,
"Собачою мовою" звуть!

Однаково ж буде - "сестра", "брат" і "поле",
"Свобода", і "правда", й "земля"...
І нас не розділять ніхто і ніколи -
Нам мова шляхи простеля.

Бо рідная мова - народу окраса,
Надія на щастя нове.
Як пісня, лунає скрізь мова Тараса
І Гоголя слово живе!

Шануймо бо мову - цю душу народу,
Це - злет до небесних висот!
Любіть Україну за мудрість і вроду,
Й дві мови, що вибрав народ!


квітень, 2009